Ми з тобов щи комусь треба, начальство звонить до мене, i до тебе. - Щи тиждiнь, i чуствую ош пiрверся топанка. но се щи нич, бо прийшло пiсьмо на суд iз банка. - Думавим про отпуск, у тебе у головi Францiя, но ми обоє заболи, у нас у двирях за услуги квитанцiя. - Не покормиме мачку, не покладеме кіно на закачку, бо уже пусті, ушиткі наші заначки. - А може поддержиме аборiгенську моду? Най нам отключать свiтло, газ, i воду. - Уволимеся! Придумаєме дашто, будуть галяки, та пiдеме у хащу. - Фiглi сесе... Лем єдно ня миригує, Моя тьоща. . . Но добре, твоя мати. Нашто їв так повно знати? Шо їме, у кiлько лiгаєме спати? - Нич. . . Главное шо, у нас з тобов є схема, яка ушитким знакома, коли она звонить, нас ниє дома.