Бачу не в сні образ її, Відчуваю уста - і все більше кохаю її... Яскраві дні вже чомусь не такі: Стало темним проміння І сонця, щось, не видно мені. Камінь сіріє, обрис темніє...
Приспів: Я хотів пройти крізь все до неї, І я хотів схилить небеса до землі, Та сутінки ховають враз від мене її. Я хотів бачити лиш її, І я хотів все віддати, що маю, Та смак її ночі кличе в сон, закрива очі мені...
Хилить із ніг... я більш не міг Залишити, піднести, Плекати все, що в собі зберіг. Тепла рука гріє мої уста. Подивитись ще раз в її очі, А потім - завмерти враз...
Це все, чого хотів й стрибнуть у вир років...
Приспів
Все далі від неї, все більше кохаю її...
Приспів
Та смак її цілунку кличе в ніч і каже вмерти мені...