Я був там де ловили тишу Де куполи чіплялись в хмарах пишних Там ллється молитва спілої вишні За на наші гріхи, щоб ми із них вийшли За нашу сонливість, лінивість Простору власного приріст Являється світло На мілі-секунду я став отим свідком Де в піднебесній ловлячи тишу Побачив тих слова яких пишу То вітер нишком крізь мої вуха Продиктував Його Присутність – є у нас духом. Який можна почути хоч коли, як і будь де Уважними до явного будьте Навіть у днях які «величаєте» будні Крізь думки ви є присутні В спокої і тиші Без суперечок, війни і без бою Настільки це близько! Якщо чесні з собою