Швидко кажіть нам, що ми за люди Мрієм про те, чого вже не буде, Згадуєм те, чого не було, В чому завгодно бачимо зло... В тому що біле ми ковиряємось, Чорне шукаєм і помиляємось. Все ми про все нібито знаєм. Гаємо час. Час, що минає... А час минає...
Швидко кажіть нам, що ми за люди, Що орденами вмощуєм груди. Тільки б забути про власний кінець, Тільки б не чути власних сердець. Тільки б надалі від себе втекти, І що найкраще сховати сліди. Все ми про все нібито знаєм. Гаємо час. Час, що минає... А час минає...
Швидко кажіть нам, що ми за люди Брути, Авелі та Іуди. В крайньому разі Герострати. Слово чуже не дає нам спати. Заздрим глобально, і заздрим дрібницям, Тонем в калюжах, а заздрим криницям. Все ми про інших нібито знаєм. Гаємо час. Час, що минає... А час минає... (Швидко минає, час не чекає)