вступ. А без тебе дні чорно-білі, Чорно-білі дні, чорно-білі дні Я тобі віддав свої крила, І тепер не можу літати!
куплет 1 Що між нами сталось, а я і сам не знаю Нова весна стане останньою я відчуваю Ти більше в мами я самотній на квартирі Сиджу курю "де ти?" або із ким ти На роботі думаю про нас вночі так само Дивлюсь в віконні рами, вбиваю пам'ять Чекаю на дзвінок, п’ять днів тому останній А ти скажи чому я так боюся розставання? Спочатку менше зустрічей, нові знайомі Роздратування, відстороненість, один у дома Потім якось обмовилась "ти став як друг мені" Ти снилась уві сні мені я скований лежав на дні А все так сухо немов з під пера прозаїка Невже розсиплеться скоро наша мозаїка Я вже не маю сил боротись і ти не хочеш Але попала в серце куля з снайпера точністю
приспів. А без тебе дні чорно-білі, Нас не врятувати. Я тобі віддав свої крила, І тепер не можу літати!
куплет 2 Дні змінює вечір, ніч і знову ранок А я ходжу затьмарений по дому ніби п’яний Треба щось готувати, але немає настрою Хочу все повернути назад та це фантастика Мене вже котрий день жеруть ті кляті ревнощі Мов плітьми по серцю уявні чужі пестощі І десь після десятої накриває Тримають міцно спомини і не відпускають Прокручую сюжети, говорю сам з собою Нехай собі іде, але сумую за тобою Три роки були разом я вчусь без тебе жити Так важко після зради комусь знову повірити У грудях усе знищено, усе спаплюжено Я намагався зберегти все та не подужав Можливо ми не пара, різні, не підходимо Та часу все одно, немає радощів і подиву
приспів. А без тебе дні чорно-білі, Нас не врятувати. Я тобі віддав свої крила, І тепер не можу літати!