вступ Що сталось ? Ні тільки де. Зара дуже складний період. (Плач людини). Я не хочу бути самотнім.
куплет 1 Ну ось і все, в її очах все зрозуміло Чому так складно і боляче втрачати крила Ти пам"ятаєш все від початку до завершення І ось остання зустріч, ніч, пів-першої На телефоні осінь і в них одна хвилина Одна хвилина до прощання, все безнадійно Втримати сльози, так краще, вже не буде гірше Куди там гірше, душі нарізно пливуть у тиші Забудь про все, обійми, поцілунки літом Із часом спомини розвіє по калюжах вітер Із часом розріз на душі той стане шрамом І як не вирвесся із кліті - навіки бранець Перемішали люди, мрії й чужі долі 60 секунд, хвилина, чому ж так боляче Вона пішла назавжди, її вже не повернути Така сумна історія, таке життя, так має бути.
приспів Знову щоденники вампіра на повторі А ти самотній, немов Деймон Сальваторе В цьому трикутнику рукою режисера Відкинутий у тінь любовної історії А ти холодна як вампіра серце мертва Та неможливо з пам"яті назавжди стерти Його думки і мрії, і самотність Вона одна на міліон, а ти на сотню
куплет 2 В полоні кайданів, що тягнуть у минуле Ти пам"ятаєш, а вона про все забула Замок покинутий, затоплені підвали А ну давай по серцю ріж, якщо замало Крізь діри корабель сльозами заливає Йдемо на дно, але цього не помічаєм Кисню замало вам на двох не висточає І ти промовив мила тебе відпускаю
приспів Знову щоденники вампіра на повторі А ти самотній, немов Деймон Сальваторе В цьому трикутнику рукою режисера Відкинутий у тінь любовної історії А ти холодна як вампіра серце мертва Та неможливо з пам"яті назавжди стерти Його думки і мрії, і самотність Вона одна на міліон, а ти на сотню