Лисичка жила у лісі одна Ні з ким не дружила крім їжака Найкращі колєгі де він там вона Та раптом нізвідки з’явилась біда І світлий ліс вона накрила Здригнулась сира земля Набрала міць проклята сила Розчавила маленьке немовля Два серця кричать долю проклинають І очі горять правди вимагають Споріднені душі розірвані навік І недоречний тут пекельний сміх Хто вірить у мрію її здійснить Поки надія в душі тремтить Що треба узяла лисичка руда І в хащу страшенну чкурнула одна Де чарівник жив добрий милий Дідусько міг все і вся Він повернув малу істоту Щоб радість в серцях жила Так дружба єднає, те що розірветься Так справді буває, лихо все минеться Їжак і лисичка вже разом і навік Лунає в лісі їх веселий сміх