За плетеним тином - хата маленька, Чекає родину мати старенька, І я поспішаю до рідного дому, Забувши про горе, забувши про втому.
В натруджені руки я знов пригортаюсь, Пробачте, що рідко, але сповідаюсь, По свої спокуси, що часто Вам снились, Про те що ми діти до Вас забарились.
О, мамо, я скучив за подихом печі, За Вашим садочком, що лине на плечі, Я хочу присісти на збитім порозі, Та хліба поїсти, що сниться в дорозі. Я хочу присісти на збитім порозі, Та хліба поїсти, що сниться в дорозі.
І я поспішаю до рідного дому, Забувши про горе, забувши про втому. І я поспішаю до рідного дому, Забувши про горе, забувши про втому.