За плетеним тином - хата маленька, чекає родину мати старенька. І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому.
В натруджені руки я знов пригортаюсь, пробачте, що рідко, але сповідаюсь по свої спокуси, що часто вам снились, про те, що ми, діти, до вас забарились.
О, мамо, я скучив за подихом печі, за вашим садочком, що лине на плечі. Я хочу присісти на збитім порозі, та хліба поїсти, що сниться в дорозі. Я хочу присісти на збитім порозі, та хліба поїсти, що сниться в дорозі.
І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому. І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому.
І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому. І я поспішаю до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому...