Навіщо з мене безпорадного робити, слухай Я не глухий — все підставляю всюди свої вуха По буху важко щось, але так добре зрозуміти Все чого хочеш ти і що не тре мені хотіти
Бо ми ж як діти — і ти завжди була дитина Така маленька неслухняна моя половина Та почуття як глина..бламц..і вже їх не має Тільки порох тихо в ніздрі нам влітає..тає
Так тає ніжно що слова тут просто зайві Я міг сказати тобі : “Давай втічем разом!” Але негайно слова усі мої перетворилися у лайно В твоїх думках не грали вони ролі вже давно
Nо, no more, скажи у чому справа Чом почуття твої давно перетворилися в розправу І ти, як пава, гордо ходиш наді мною Все поглядаючи до долу своєю головою
Як купа гною раптом обвалилася на мене І світ сміється тупо — чом життя таке скурвлене? І NOTA BENE!, я став й послав усе до біса Клянуся що набридла вже мені твоя мармиза
І все що здалеку золото — зблизу вбивалося в серце колом то Твої підколи спалювали мене наче “молотов” І лиш уколом у секце я вколював твою дозу Але по колу суперечки винести невзмозі вже
ІНКОЛИ Я ПРОСТО ЗЛЮСЬ НА ЛЮДЕЙ, Б'Ю В СТІНИ КУЛАКАМИ І ЗАСПОКІЙЛИВЕ, ЯК ЇЖА ВЖЕ, АЛЕ ЦЕ ТАК, МІЖ НАМИ ЧАСОМ ЗРИВАЄ ДАХ І В ОЧАХ МОЇХ НІБИ ЧОРНІ ПЛЯМИ ТА СЛЬОЗИ ГРАДОМ ПАДАЮТЬ У НИЗ, АЛЕ ЦЕ ТАК, МІЖ НАМИ
Й чому скажи мені зараз, коли вже рік як не разом Ти далі ходиш у ZARA і кидаєш свої фрази Ніби тобі є діло, ніби це має значення Питаєш як у мене справи? Чуєш, допобачення
Мені ж побачення з тобою, як у серце жалом А ти все жалиш, сука, і ніби тобі мало Того всього що було між нами — точно вже не буде Твій телефон об стінку в Києві, з виделкою в груди ТИ взагалі думала головою що б могло бути Якби по злому все що було, могло б обернутися Й мої запудрені мізки жили одною особою Й так як ти пішла із них — серце наповнилось злобою
Я не побоюсь сказати правду — моє право І у моїй історії нема давно вже LOVE-у І тільки очі мої в пошуках тебе — бо звикли Я лиш попрошу в тебе одну річ, будь ласка, ЗНИКНИ!