Газзарі-Трофанчук Анна - Віють вітри (опера Наталка Полтавка) (10 10 1942) | Текст песни

• Тексты песен
• Газзарі-Трофанчук Анна
• Віють вітри (опера Наталка Полтавка) (10 10 1942)

Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як моє болить серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, про смерть не забуде.
Єсть же люди, що і моїй завидують долі;
Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?
Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.

Газзарі-Трофанчук Анна еще тексты