Під солом’яним дахом Спинився час, В хаті край Богуслава Накрило нас.
Світ навколо Прийняв зілля спокуси, З Дону додому Козак вернувся.
З Дону додому прийшов козак, Далося кохання йому взнак. Пустила дівчина коня в мак, На ньому поставила свій знак.
Приспів: Козакове тіло цілувала дівчина, Молоко зелене своє діло робило. Кохання, кохання – Бог дав, Бог взяв, До його престолу козак душу поклав. Козакове тіло цілувала дівчина, Молоко зелене своє діло робило. Кохання, кохання – Бог дав, Бог взяв, До його престолу козак душу поклав. Богуслав! Богуслав!
Видіти Бога, людям нелегко, Світ нечестивий котиться в пекло. Лишень кохання голову збудить, Але востаннє щастя не буде.
З Дону додому прийшов козак, Далося кохання йому взнак. Пустила дівчина коня в мак, На ньому поставила свій знак.