Їхав козак за Дунай, Казав : "Дівчино, прощай!". Ти, мій конику, вороненький Скачи та гуляй. Стій, стій, козаче! Твоя дівчина плаче. Як ти її покидаєш? Тільки подумай...
Прийшла, ручки заламавши І тяженько заплакавши Як ти мене покидаєш? Тільки подумай... Білих ручок не ламай, Білих ніжок не збивай, Як не вб'ють, то повернуся. Тільки подумай...
Не хочу я нікого Тільки тебе одного Будь здоровенький, миленький, А все пропадай. Крикнув, скочив на коня: "Оставайся здорова!". Як не вб'ють, то повернуся Через 3 года.