Мої батьки, любов'ю осіяні, Живуть собі в містечку край ріки Онуки в них, мов спогади весняні, Мої батьки, святі мої батьки. Чому так мало, часом, пам'ятаєм. Що невмолимо котяться роки. Коли в краї далекі відлітаєм, Не забуваймо - ждуть на нас батьки.
Мої батьки, мов голуби сивенькі, Воркуючи, очікують дітей. Не забувайте, діти, батька й неньки, Що моляться за вас серед ночей.
Вже ми самі давно батьками стали. І клопоти старіше день у день. Не забуваймо, як нас пригортали Ці найдорожчі нам серед людей. Щоб наші діти все до нас горнулись, Горнулися до рідної руки, Аби вони від нас не відвернулись, Не забуваймо - ждуть на нас батьки.
Мої батьки, мов голуби сивенькі, Воркуючи, очікують дітей. Не забувайте, діти, батька й неньки, Що моляться за вас серед ночей. Мої батьки, мов голуби сивенькі, Воркуючи, очікують дітей. Не забувайте, діти, батька й неньки, Що моляться за вас серед ночей. Мої батьки, мов голуби сивенькі, Воркуючи, очікують дітей. Не забувайте, діти, батька й неньки, Що моляться за вас серед ночей.