ДУМА ПРО СЕСТРУ И БРАТА Исполняет бандурист Георгий Ткаченко. Запись 1974 года
Ой в святую неділеньку, То бардзо рано-пораненько Гей то не сивая зозуля закувала, Да не дробная пташка В саду щебетала, Як сестра до брата З чужої сторони У далекі городи Листи писала, Поклон посилала, Братіка рідненького, Голубчика сивенького У гості прохала:
– Братіку рідненький, Голубчику сивенький, Прибудь до мене, Одвідай мене, Бездольну і безродну На чужий чужині, При нещасний лихій моїй хуртовині.
Бо я на чужий чужині завдовіла, З маленькими дітками осиротіла.
Ох як тяжко, братіку, Мені тут самий проживати, І нікого з своєї родини Більш не забачати.
Добре ж ти, братіку, учини, Через високії гори Ясним соколом перелети, Через бистрії ріки Білим лебедоньком перепливи, Розвій мою тугу, Прилети й моє горе розжени.
Сьогодні якраз святий день Великдень, Люди до церковки йдуть, Як бджілоньки гудуть, А з церкви йдуть, Як мак процвітає, Один одного вітає, На хліб, на сіль, На бенкет зазиває.
А я ж стою бідною сиротою, Нихто мене не повічає, Нихто мене не привітає, Наче мене вже більше й ніхто не знає.
Тілько як піду я до Божого храму, До святої церкви Богу помолюся, На святості подивлюся, Да не раз, не два гіркими сльозами обіл’юся. Ото ж тілько мої рідненькі отець й матуся.
А вийду з церкви гляну вгору високо, А в сирую землю глибоко, Та до рідного ж краю та далеко, далеко...