Георгій Ткаченко - про Хведорa Безродного (1974 рік) | Текст песни и Перевод на русский

• Тексты песен
• Георгій Ткаченко
• про Хведорa Безродного (1974 рік)

Ой по потребі, по потребі барзе царській,
До там-то много війська, гей, понажено
Да через мечу положено,
Да й ні єдиного тіла козацького молодецького
Живого не оставлено.
Тільки поміждо тим трупом Хведор Бездольний,
Посічений да порубаний,
Да й на рани cмертельниї не змагає;
А коло його джура Ярема, гей, промешкає !
До Хведор Бездольний Безродний, гей,
Промовляє словами
Да обіллється горко сльозами:
"Гей, джуро Яремо,
Да дарую я тобі по смерті своєї
Коня вороного,
Гей, а другого білогривого,
І тягеля червониї,
От піл до коміра золотом гаптовані,
І шаблю булатную,
Пищаль семип'ядную !
Ой да добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да передо мною повертай,
Да нехай я буду знати,
Ай чи удобен ти будеш проміждо козаками пробувати".
Да джура Ярема, ой да добре дбає,
Да на коня сідає,
Ой да перед ним повертає.
Да Хведор Бездольний Безродний,
Гей, да промовляє словами,
Да обіллється горко сльозами:
"Ой да благодарю ж тебе, Господа милосердного,
Ой, що не ледай кому,
Гей, моя худоба буде доставати -
То він буде за мене Господа милосердного прохати .
Гей, джуро Яремо,
Да добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да їдь по-над лугом Базалугом,
Та по-над Дніпром-Славутою.
Да як ушкала гудуть, гей, - то ти схоронися,
А як лебеді ячать, гей, - то ти озовися,
А як козаки йдуть Дніпром-Славутою -
Ой да ти об'явися
Да шличок на копію іскладай,
Ой да сам низенько укланяй
Наперед Господу Богу,
І батькові кошовому,
Отаману войськовому,
І всьому товариству кревному, сердешному".
Ой добре же то він дбає,
Ой да на коня сідає
Да по-над лугом Базалугом проїжджає,
По-над Дніпром-Славутою,
Ей, да козаків стрічає,
Да шличок на копію складає,
А сам низько укланяє
Наперед батькові кошовому,
Отаману войськовому ,
І всьому товариству кревному й сердешному.
До-то батько кошовий,
Отаман войськовий,
Промовляє словами:
"Ей, джуро Яремо !
Да не своїми ж ти кіньми гуляєш,
І не свої тягеля червониї.
От піл до коміра золотом гаптовані,
І не свою шаблю булатную,
Не свою пещаль семип'ядну маєш.
А десь ти свого пана убив, або істребив,
Або ж ти молодого душі ізбавив".
"Ой, батьку кошовий,
Отамане войськовий,
Я свого пана а ні вбив, ні стребив,
А ні молодого душі я не збавив -
А мій пан лежить у лузі, в Базалузі
Постріляний да порубаний,
І на рани смертельні не змагає.
Да прошу я вас всенижающе
У луг Базалуг прибувати,
Ой да тіло козацьке молодецькеє поховати,
Да звіру-птиці на поталу не дати !"
До-то батько кошовий,
Отаман войськовий,
Да добре він дбав,
Да в суботу із семисот п'ятдесят козаків вибирав,
Да в суботу проти неділі,
У четвертій полуношній годині,
У луг Базалуг козаків висилав.
Ой до вони прибували
Да тіло козацькеє знаходжали,
На червону китайку клали,
Тіло козацьке молодецьке обмивали,
А шаблями суходол копали,
А шапками да приполами перст носили,
Да високу могилу висипали
І прапірок у головах, гей, устромили,
Да премудрому лицарю славу учинили.
А тим його поминали,
Що в себе мали -
Цвіленькими військовими сухарями !
Услиши, Господи, у просьбах, у молитвах
Люду царському,
Народу християнському
І всім головам слухащим,
Вот на многиї літа
До конця віка,
До конця віка !

Георгій Ткаченко еще тексты