Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою. Пливе човен, води повен, Ніхто не спиняє, Кому спинить — рибалоньки На світі немає. Поплив човен в синє море, А воно заграло, Погралися гори-хвилі — І скіпок не стало. Недовгий шлях — як човнові До синього моря — Сиротині на чужину, А там і до горя. Пограються добрі люди, Як холодні хвилі, Потім собі подивляться, Як сирота плаче, Потім спитай, де сирота, — Не чув і не бачив.