Над селом тече ріка, над горбами, над схилами. Щось всередині стиска і торкає хвилями. Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона. Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто, Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно. Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто, Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
А наша доля не мине. А ми гукаєм щастя де б піде. Та стало серце кам’яне, стало як залізо тверде. Ми з невірою мечем порубали серце Богові, І в крові його течем і то наша дорога є.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто, Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно. Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто, Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно.
Над селом тече ріка, над горбами, над схилами. Щось всередині стиска і торкає хвилями. Дивовижна то ріка. Та не блакитна – червона вона. Б’є струмок там де рука у небес, цвяхом розірвана.
Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто, Де нічого вже не треба. Там не буде скрутно ї тісно. Утікай з землі на небо. Там є місце, там є місто. Він простив нам і пробачив, то й нічого вже не треба.