Ми мусимо зустрітися тепер, Коли кохання пахне навіть в дощ, А кольори заплаканої квітки Нагадають роздмухані вуста. Ми мусимо зустрітися, болить І плаче серце, мов циганська скрипка, І руки рвуться обіймати небо, А ти живеш на тім кінці землі.
Приспів: Та знову сон, і знову, знoву сон: Твої вуста, і руки, і слова. А може ти мене приворожила? Ми мусимо зустрітися, чекай!
А може це здається, може сниться, Сміється в ніч, і маревами мре, Бо ти така красива, мов троянда, Мов кришталеві бісери роси. Голублять сподівання і надії, Згорають дні короткі, мов сірник. Не марно, не реально, не можливо: А може осінь травень принесе?