Доволі часто мушу від’їжджати, Та перед зором знову постає, Той дім, де народила мене мати – “Колиска днів. Дебальцеве моє”. І хоч куди мене закине доля, Ти – як ковток цілющої води, І, мабуть, в тому є Господня воля, Я знову повертаюся сюди. Й радію, начебто мала дитина, Бо зустріч ця наснаги надає. Для мене ти – маленька Батьківщина, Священній храм, Дебальцеве моє!
Тож розквітай моє кохане місто І набирайся силою й добром, Щоб ти було завжди як промінь чисте І зігрівало всіх своїм теплом. Нехай в серцях багаття запалає Яке ніяка злива не заллє. Я хочу, щоб ти стало справжнім Раєм, Мій рідний край, Дебальцеве моє!