Глава 94 - Як я почав | Текст песни

• Тексты песен
• Глава 94
• Як я почав

Неочікувано мітим на місце глядача,
з крісла у залі розкажу як я почав,
силу слова величав, шукаючи причал
По ночах нові рядки, значить час настав,
листав сценарії, листав шукаючи себе,
шістнадцята весна, глава, течія несе
на сцену, атмосфера стерео, в руках мікро,
терапія римамим, дим, пропитане нутро,
по трохи вгору, хапаючись за нові ідеї,
де я був коли у плеєрі були глухі тетері
критерії до треків не змінилися від тоді,
годі хавати, типу модні реп пародії,
історії без брехні про погану долю,
свої рани залікую, твої я посолю
в полі зору булі ті, шо валять зараз з нами,
повстали тіні питання, шо далі, ким стали
Ким станем, дістали, не на диво пусті зали,
вязали римами темні теми і шо отримали,
криками добиваєм, хитаючи гриви,
При цьому залиємось в тіні неначе привиди,
на горизонті, голодні, навіть не зомбі,
емоції, шматок життя лишив на мінусовці
На ззовні нас те, що інші тримають у собі,
далеко не сумні, повз нас пролетіли дні

Залишаєм в собі моменти маршруту,
почав тут,надалі я пишу тут, буд писати, х2
поки горить в очах, слухай можливо ти так само як і я почав

Ця музика мені заміняє самотні вечори,
майк - це бенти, а сцена наче ринг,
виходити на бій при погоді любій,
це не хоббі, навіть на унітазі юзаю біт
Ти кажеш я дебіл, та це тільки ти дебіл,
я почав, не виходило, зїжав кулак, терпів, катерпін,
музу не кликав до столу, зате легені в ахуї, потім ше постону
І почнется знову, на ранок все закінчиться,
музика із заходу мене ніжно за кінчик взяла,
не відпускаю, коли мене відпустило,
не у постилках цей кайф, він не постійний
Я по стінах лажу, коли в зошиті лажу,
бачу, та з часом почерком навчився мутити ланч вам,
панч-лайн, шо це таке я питав у друзів,
вони у відповідь казали "Стьопа йди на брусся"
З інтернету мінуса, капа кривіше носа,
шнягу записав, але гордий, бо це зробив сам,
на календар я не палив, та згодома я помітив,
шо стою на сцені вродіі кричу "Привіт мен"
Не забути, провали, ті стоси не порвали,
залишив у пам'яті секрети двох малих,
буває ностальгія приходить, чи то печаль,
фінішу не бачу, значить заєбісь почав

Залишаєм в собі моменти маршруту,
почав тут,надалі я пишу тут, буд писати, х2
поки горить в очах, слухай можливо ти так само як і я почав


Глава 94 еще тексты