Страта
Я буду все робить, як знаю,
Навмисне правду не впізнаю.
І щось підкаже, як вчинити,
Кого пробачити чи вбити.
Я розіллю отруту знову,
Щоб її випили, мов слово,
Щоб нею дихали, мов киснем,
Щоб були страчені навмисне.
Я просочусь в усі клітинки,
Дійду до мозку без зупинки,
Я стану серцем і душою,
Я буду рідною й чужою.
Я заміню весь світ навколо,
Життя не буде поза колом.
А хто посміє руйнувати,
Той буде довго помирати.
Я не віддам своє ніколи,
Мій розум краху не дозволить;
А як віддам, то уже мертве,
Де серце просто в порох стерте.
Я не здаюсь в полон без бою,
А йду туди лише з журбою,
І навіть там краду всі душі,
Бо образ мій їх сліпить, душить.
І я калічу, обпікаю,
Вбиваю мрії і зникаю,
Щоб світ, в якому я - омана,
Із зникненням моїм не танув.
Гладкая еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1