Весь метал покривався іржею,
Понад хмарами стелиться олово!
І стою я між небом й землею,
Піднімаючи високо голову!
Говорю я до срібного місяця,
І до золота сонця гарячого,
Серед зір, як дияволи бісяться.
Потривожили очі незрячого.
Сяйвом сипите ртуть, і лякаєтесь,
Десь свинцем опускався туман,
Ви від мене у нім не сховаєтесь,
Розкривався, як пишний фазан.
Весь метал почне червонітиме,
Як світанок, як вечір і кров,
І приглянеться в нім, щось невидиме,
Там де щастя прокляте знайшов!
Гнатюк Іван еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1