Коли ми, цілуємося на прощання! І ти грієшся ще у обіймах моїх, Я бачу очей твоє на морозі блищання, Дивовижний нектар відчуваю губ я твоїх!
Завіває метелиця! Танцює, співає! А ми гріємось нашим весняним теплом, Десь на заході сонце червоно згорає, Місяць сяйвом своїм, срібним б’є джерелом.
Пестиш губи мої, й біло-сніжно смієшся, Ніжно пальцем проводиш по моїй щоці! Знаю я , що до мене ще ти повернешся! Завтра ранком, а може сьогодні вночі!