Ігор Андроник - 16 лист | Текст песни

• Тексты песен
• Ігор Андроник
• 16 лист

Привіт, це останній мій лист що я тобі надсилаю
Бо ти на останні 15 не відписала
Може в тебе робота і ти занята, може навчання
Може листи загубились і ти їх взагалі не читала
А в тих листах попередніх казав що люблю тебе сильно
Що жити не можу, ще різну банальну фігню
Шкода що не маю номеру твого мобільного
Але як матиму, не сумнівайся що тобі подзвоню
Я знаю, тебе не цікавить поезія, музика різна
Мою ти взагалі чомусь не любила
В тебе завжди на життя були плани залізні
А я був таким розпіздяєм, безголовим дурилом
Завершував абзац любовним таким посиланням як "завжди", "не бути останнім", "я дуже за тобою сумую"
І я хочу щоб ти знала як мені зараз важко
І як я кожної ночі себе шрамую

Біль... не завершить мій спокій, бери, бери...
Біль... переповнить мій докір, гори, гори...

Черти бьют коленья сна
Отпуская наберешся зла
Ненавидить - значит жить
Ненавидить, продолжать любить
Перебить себе крылом
Чтобы легче, стаало тяжело
И от страха заболеть
Любить, ненавидеть себя за это и умереть

А боляче знаєш від чого?
Від того, що я не знаю де ти
Ти в місті, селі, чи десь за кордоном
Може ти з Марсу, Венери чи ще з якоїсь планети
Не знаю, може тебе в мене й не було ніколи
Може фантазії перевершили мої розумові здібності
Багата уява закрила очі на Всесвіт
Я намагався зберігати хоч краплю своєї гідності
Я хотів покинути паливо, хоч інколи бути тверезим
Я плакав, стільки старався не хотіти до тебе
Відкидав нищівну фразу "з тобою"
А потім ламав собі пальці і знищував нерви
А совість свою заставляв бути сліпою
Я стільки разів ображав тебе, бив у своїх помислах
І навіть убити хотів за оте твоє скоєне
Тому і вирішив, що шрамувати себе дуже корисно
І ранам своїм не бажаю загоєння!

Біль... не завершить мій спокій, бери, бери...
Біль... переповнить мій докір, гори, гори...

Черти бьют коленья сна
Отпуская наберешся зла
Ненавидить - значит жить
Ненавидить, продолжать любить
Перебить себе крыло
Чтобы легче, стаало тяжело
И от страха заболеть
Любить, ненавидеть себя за это и умереть

А в мене лишились рожеві ті твої смішні окуляри
Ти казала що у них світ стає кращим
Я їх приклеїв до грифу своєї гітари
Може вона гратиме веселіше, щось не таке депресивно-пропаще
А ти мабуть знайшла собі якогось там принца
ВІд самої думки на мене находять гнів та ревнощі
А як подумаю що у вас з"явилась дитинця
Мозок плавиться, втрачає клітини своєї певності
Ненавиджу знаєш кого? твою маму
Вона якась дурна і дурні в неї жарти
Почала говорити якусь фігню безперестану
Треба було її вдарити, якраз тоді це було варто
І як в неї слова ті паскудні з рота лилися
Уявляєш, сказала мені, що тебе більше немає!
А я в той момент на єдине спромігся Здогадатись що ти просто пішла, бо більше мене не кохаєш

Біль... не завершить мій спокій, бери, бери...
Біль... переповнить мій докір, гори, гори...

Черти бьют коленья сна
Отпуская наберешся зла
Ненавидить - значит жить
Ненавидить, продолжать любить
Перебить себе крыло
Чтобы легче, стаало тяжело
И от страха заболеть
Любить, ненавидеть себя за это и умереть


Ігор Андроник еще тексты