По вічній дорозі у пошуках правди й добра Йдемо ми удвох – я і жінка з мойого ребра. Усе, що знайшли, у маленький наплічник збираєм – Коли назбираємо вдосталь, земля стане раєм.
А вздовж того шляху – чимало приватних раїв: Добра повні клуні, а правди – хоч ложкою б їв... Ми йшли й куштували, аби хазяїв не образить – Та правда глевка, а добро їх в наплічник не влазить...
По вічній дорозі ми, зовсім не вічні, йдемо І слово до слова складається в пісню само. Коли наскладається досить і ми заспіваєм – Земля зрозуміє, нарешті, як стати їй раєм!..
А вздовж того шляху стоять видатні співаки, Що мають на продаж такі видатні співанки! – Та скільки б вони за узбіччя своє не змагались – Чорти танцювали і янголи тихо сміялись...
По вічній дорозі у пошуках правди й добра Йдемо ми удвох, я і жінка з мойого ребра, Усе, що знайшли, у маленький наплічник збираєм, Коли назбираємо вдосталь, земля стане раєм...