Присвята Галицькому Полку УСС (Низько Схилилась Калина)
Низько схилилась калина, ніби молиться Богу. Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу... Мамо, не треба – не йдіть нас виглядати на дорогу; Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!..
Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе, Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна... Мамо, ми мусим бути тут – бо ми стрільці святої Січі; Мамо, не майте нам за зле, бо тут так само – Україна!
Хмарами круки злітаються з Поділля і з Полісся, З Білої Церкви удосвіта на Фастів виступаєм. Доля на долю, як шабля на шаблю, піднялися – Хлопці, до бою! – ми свій полк докупи в небі позбираєм!..
Мало нас, мало, нас замало, аби край оборонити; Тільки й надії – на шаблю, на серце і на Бога. В Києві дзвони мовчать, бо нема об чім дзвонити – Нашої віри нема, а чужа їм – не підмога...
Низько схилилась калина, ніби молиться Богу. Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу... Мамо, не плачте, не йдіть нас виглядати на дорогу – Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!..