За вікном зима , а на душі дощі Знову один у вечері на лавочці У парку тут так спокійно На небі вже погасли зорі всі
Знову один у повній тишині І десь у місті погасли ліхтарі Я плакати не буду ….. ні Принаймні не побачиш цього ти
Падаю тілом, та не падаю душею І горизонт не стане для мене межею Наше життя театр, моє трагедія Якщо хтось думає що інтермедія
Пишу тек ста, і на душі печаль Голос простуджений, гарячий чай По вітру розносяться мої думки І вже давно не бачу кольорові сни
Ми вже давно заплутались самі в собі Не розумієм де реальність, а де сни Хочеш іти ? іди рішаєш ти Прийняти все як є, чи сховатись за вітри
З усмішкою на лиці згадую те літо Коли ми познайомились, поводились як діти По телефоні годинами, начхати було на все Час поміняв повністю тебе і мене
З’явилися нові друзі нові уподобання Нове кохання, за тим розчарування Нові падіння, нові перемоги Розійшлися на завжди наші дороги
На серці жаль, і сльози по щоках В твоїй душі безодня, в мене душі нема Так ? Ти думаєш саме так …. ………….Але вступлю затакт
Я теж людина, і також можу кохати Я теж живий, і також можу страждати От тільки з горла рветься відчайдушний крик Навіщо розбивати серце?Хоч знаєш,я привик