Ігор Шульц [Шоль] - Облиш (2016) | Текст песни

• Тексты песен
• Ігор Шульц [Шоль]
• Облиш (2016)

У тамбурі морозить, море не прийняло
Гостем мене, проте сьогодні знову був прохожим.
Відкриті очі, закриті сльози,
Десятий місяць сходимось на досить.

Мене ти проклинала весь цей день,
З крилом підбитим не відлетіти.
Вночі прощалися на все,
А зранку сміялись мов діти.

Знаєш, нікчемні клятви для таких як ти лиш,
В порядку ж я, бо прорікав тоді – зі мною схибиш.
Осіння тріщина взяла фундамент,
Не з тими ми віднині і не там ми.

Облиш мене, прошу, зітлій до забуття
Я порох висиплю.
Цей сон мине, лише за мить прокинусь я
А доти витерплю.

Забудь те, що казав я, нами винесений біль не палить так нестерпно
Й напевно за барикади серця зникне завтра.
Незліковна катаракта: сліпець, бо знав як глибоко ножем
Повирізав під корінь, безкровно і без того вимучену гордість сам я.

Давай по швах, так ніби взагалі не було й нічого,
По швах запилених вагонів, сонця заходу й нічного Львова.
Стаєм на шлях численних поглядів в безодню,
Піжама твоя в моїм запаху і по сьогодні.

Зійшлися клином вершини, боги зіграли ва-банк,
Ніхто у цьому не винен – час кинув рахунок нам.
Цикл моралі: ми дотепер з тобою
Стріляєм далі… та кожен в свою скроню.

Облиш мене, прошу, зітлій до забуття
Я порох висиплю.
Цей сон мине, лише за мить прокинусь я
А доти витерплю.

Ігор Шульц [Шоль] еще тексты