- Алло, привіт Мені погано, приїдь… Все я на тебе чекаю, Приїдь по швидше я благаю. На вулицю визирнув, На вулиці падав дощ Куртку на себе одягнув Що трапилося? Що ж? По вулиці крокував Темно, навколо ні душі… Транспорту не чекав Час сягав півночі… Темно, й дощ сліпить очі Він пришвидшував крок В голові голос дівочий, І звук асфальту, що намок… Він ішов, поспішав Лише про неї думки А дощ не вщухав, Вітер ламав гілки. Йшов, й намагався розібратись у собі, Що сталося, невже вона в біді? Йшов й молився Богу, Щоб стеріг її від біди, Щоб прийшов їй на допомогу, Щоб допоміг йому швидше до неї дійти… Намагався не думати про погане, Надіявся на краще Вона зірвала його з дивану, Й по телефоні плаче…
Телефон знов задзвонив, «Вона» - вгадав, Яскраве світло, удар І він упав… Упав і більш не піднявся, Він хотів, та сил не мав, Лежачим залишався, До неї він не попав…
Сили покидали, Світло фар, Немов радар, Від його тіла тінь пускали Покотилася сльоза, Остання й найбільш болюча, Закрив очі – його нема, Лише тіло і крові калюжа… Автомобіль колесами вверх лежав, Водій на підпитку в салоні спав… Нетверезий стан й мокра дорога, Вискочив автомобіль перевертаючись з-за рогу. Поворот різкий, не справився водій, Авто занесло , що призвело до цих подій… Сусідня вуличка, Там вона жила Їй погано на душі, А його нема й нема…
Телефон знов задзвонив, «Вона» - вгадав, Яскраве світло, удар І він упав… Упав і більш не піднявся, Він хотів, та сил не мав, Лежачим залишався, До неї він не попав…
Телефон знов задзвонив, «Вона» - вгадав, Яскраве світло, удар І він упав… Упав і більш не піднявся, Він хотів, та сил не мав, Лежачим залишався, До неї він не попав…
Дощ ще сильніше лив, Омивав Його собою, Але хлопець не ожив, Дощ залишався просто водою… Вона чекала, де він,де??? Невже розлюбив? В вікно виглядала, він йде!?!?! Ні це дощ в вікно бив… Віру в кохання втрачала, На нього злилась, Його номер набирала, Гудок йшов, вона скидала… Телефон в безнадії на диван кидала, В вікно виглядала, Злилась, але чекала… Бо не знала… Що він ішов, та не дійшов, що він не дійшов але ішов Що він не розлюбив Він не розкохав, Дощ у вікно щосили бив, А він там на дорозі лежав…
Телефон знов задзвонив, «Вона» - вгадав, Яскраве світло, удар І він упав… Упав і більш не піднявся, Він хотів, та сил не мав, Лежачим залишався, До неї він не попав…
Набирала його номер, Ніхто не відповідав… Він помер… А в його руці телефон ще вібрував…