Нажаль моя душа просочена не любовю, а ненавистью Серце з кожним днем болить все більше й більше Не можу спати спокійно, коли за спиною зрада, Коли по венах до ядра біжить отрута, Яка знищує на своєму шляху кожен світлий промінь сонця! Очі вже не бачать радості і блакитного неба Кругом одна брехня, вона наш кращий друг Веде нас підлим шляхом без перешкод до мети, Але потім з цієї гори ми боляче і швидко злітаємо Й повертаємось знову до низу, до старої нори Ми забуваємо про сестру, яку звати страх Ми забуваємо що наше життя в наших руках Тому злість зростає коли йде щось не так Голова болить мозок заповнений лайном І я вже неможу відрізнити де інь аде янь Я втомлений, але не збираюсь не опираючись просто так Без бою віддати свою душу істотам з пекла