Я сиджу на підлзі біля батареї Знищую літрами чорну каву І шукаю між паркетом поетичні ідеї Коли мені самотньо, це так цікаво !
Цікаво чекати що подзвонить телефон І день раптом стане веселим і прекрасним Та я ненавиджу стабільний reason Бо так люблю цей світ контрастним
Я не стану нічиїм псом І ніхто мені не вкаже місця Навіщо компроміси самозаборон ? Чому ця система настільки тісна.... (!?)
Щоранку я дивлюся у своє вікно Де мимо пролітають сірі машини, Де люди хочуть жити ніби в кіно, Та чомусь воно страшніше щохвилини !
Сірий одяг! Сіре життя ! Чому сім'я для тебе ще страшніша ніж робота ?! Ти зупинив свій рівень світосприйняття, Уперше скуштувавши соціального болота !
Я не стану нічиїм псом І ніхто мені не вкаже місця ! Навіщо компроміси самозаборон ? Чому ця система настільки тісна.... (!?)