Колись-то ти був служителем Бога І з іншими разом Йому вірний був, Та став на широкую світу дорогу, Згасив пломінь духу й Єгову забув... Ти знав, що Єгова величний Створитель, Ти вірив, що рай буде знов на землі, Ти думав про жертву, що дав був Спаситель, Навіщо ж тепер ти блукаєш у злі?
Приспів Гордість, тоді сором... о який це біль втрачати! Напади сатанські не відстрочать час розплати. Божі настанови і поради дух твій зневажає, Боже милосердя не сприйняв... і далі що чекає?
Поглянь де ти є, мерщій спамятайся, Як син, що блукає згадай же Отця! Без смутку й жалю ти зі світу вертайся, Бо світ сатани на порозі кінця! Змири серце горде - нема в нім спасіння. Заблуканий син сатану не потіш. Розкайся смиренно всім серцем в молінні Й до дому Єгови вернися скоріш!