Горе й годі. В моєму лісі верховодять фарбовані лисі. Вміло лисі ся скористали, що собаки на всіх брехали, по курятниках невловимі, але ж ліс не курятник, - у фарбі сила! А щоб правити без напруги - з солов'я блять, фарбують папугу!
А була ж колись калинова, ця Ізопова мова, Ізопова мова, та допоки мовчим як худоба, то й мова Езопа - і мова, і \"зопа\"...
Горе й годі. Папуги волають, що у лісі тепер як у Раю! Аж дзьобають себе у груди! А лисим подобаються лисоблюди!
А мораль у байки цієї - не усім соловейкам теє... Бо папузі, ну де правду діти, - зиму в лісі не пережити, тож весна з-поміж інших справ, ще й покаже, хто де співав!
А допоки мовчим як худоба, то й мова Ізопа - і мова, і \"зопа\"...