...... тож не спиняйте її почужілу для вашого тіла що була од усіх вас наївніша до неї світло запізнилось а тьма наступила до неї опівдні ...... не спиняйте її бо то лише вона спромоглася б для вас народити спасителя
що навчив би усього боятися потайки у власну осінь навчив би дивитись безстрашно
бо ж насправді немає осені — є лиш вітер що забирає тіло та очі залишає для вас найсутніше те чим були ви насправді ...... не спиняйте її бо вона пам'ятає про цвинтар і про жито високе вона пам'ятає
вона засвічує місяць собою і губами засвічує звуки
над колискою вашою бачу її з плачем
над домовиною вашою бачу її зі сміхом
лишень тоді коли ви засинаєте вона від усіх вас щасливіша на вологім піску танцює ...... і сьогодні вона відходить од вас танцюючи і не каже вам прощавайте