чому ти тремтиш, Анно ? чому ти лягаєш в кургани за тими, хто рани твої порцелянові єдиним лиш порухом порохом посипає і пахне стратами і мостить для тебе постельку з церати щоб ти не змогла звестися, подихати, на ноги стати щоб кожен твій зойк проростав сонетами чи сонатами стишених алебастрових трав
цей ранок тебе ковтав-не ковтнув надпив/надкусив/всотав - покірність твоя висота
//.. я вкотре торкаюся кволих її долонь я чую весь плач, що пронизує смальту її гортані її кров це вогонь, що червоною ниткою вросте у карміновий ранок