1к. Як зимова завірюха, в мене лагідна свекруха, В очі віє і мете, навіть плетево плете. Де нога її ступає, чорти стежку замітають, А куди її не просять, як назло чорти приносять. ПРИСПІВ На вулиці завірюха, ой, бурчить, бурчить свекруха, Ой, бурчить, бурчить і лає, бо невістку гарну має. Не бійтеся завірюхи, хай бурчать, бурчать свекрухи, Нехай краще пригадають скільки самі гріхів мають. 2к. Як у спас зелена муха, в мене лагідна свекруха, На дно миску подає, а добавку не дає. І на свекра все моргає, ще й на ногу наступає, "Не будь таточком хорошим, заховай подалі гроші". ПРИСПІВ 3к. Мені люди вносять в вуха небилиці від свекрухи, А мені на те начхати, правда, що не рідна мати. Як тополі не жаль пуху, так свекрусі не жаль духу, З краю в край селом ходити, невісток своїх судити. ПРИСПІВ На вулиці завірюха, хай бурчить, бурчить свекруха, Ой, бурчить, бурчить і лає, бо невістку гарну має. Не бійтеся завірюхи, хай бурчать, бурчать свекрухи, Нехай краще пригадають скільки самі гріхів мають. 4к. Буду з часом я свекруха, буду я невістку мати, Вона вимете мітлою мене стару відьму з хати, Нехай інші споглядають, і нехай запам'ятають, Як невістку не любити, то нема чого судити. ПРИСПІВ Ой, скажіть, чому невістка, як у горлі з риби кістка? Сина вашого кохаю, внуків ваших доглядаю. Схаменіться другі мами, тоді жити краще стане, Посміхайтесь до невістки, тоді вийде з горла кістка.