Плакала калина... Плакала калина, з вітром говорила: - Розпитай по світу,чия тут могила? Молодий хлопчина,мав він очі сині. Чи Роман із Львова, чи Тарас з Волині? Він упав раненько,тільки день зайнявся, чула,як тихенько з ненькою прощався. Хрестик у долоні,на устах молитва, смерті слід на скроні залишила битва. Я йому гілками очі закривала, за невинну душу Господа благала: - Отче Наш небесний, дай спасіння сину, що в бою загинув, та за Україну. Пригорнися,вітре,до чиєїсь хати, де біля ікони на колінах мати. Ненька,як голубка, рано посивіла, без хреста забута у степу могила... Стеляться тумани, небо зажурилось, до землі святої гіллям похилилась. Не роса ранкова - сльози на калині: - Чи Роман із Львова, чи Тарас з Волині?