Да повій, вітер, да повій, буйний з глибокого яру!
Прибудь милий да й чорнобривий з далекого краю!
Да й рад би я да повіяти – яр дуже глибокий!
Ой рад би я да й прибуть к тобі – край дуже дальокий!
Ой як я же свого да й миленького в похід виряджала,
Дала ж йому да й зозуленьку щоб рано кувала.
Да й дала ж йому да й зозуленьку щоб рано кувала,
А він мені да й соловейка, щоб не смутовала...
Да й летить галка да й через балку, летючи кряче.
Передай же та й моїй милой, хай вона не плаче!
Дак хай не плаче, дак хай не плаче, а я не журюся,
Нехай вона да й заміж вийде, а я оженюся!
Дак бодай тебе та й оженила лихая година –
Зав’язала да й білі ручки малая дитина!
Дак зав’язала да й білії ручки – ніхто не розв’яже,
Ніхто ж мені да й молоденькій правдоньки не скаже...
Гурт «Буття» еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1