Коли молюся я до Бога, Молитва тиха як зоря, То голосно, якщо тривога, Горить в мені і не згоря. Вона як полум'я любові Холодну душу зігріва, Зніма журбу тамує болі, Гріхом залишені бува.
Моя молитва - то не відчай, Перед сльозою самоти, Вона мене у вічність кличе Із справ земних і суєти. Коли буваю я свавільним Чи просто гордим у житті, Вона, молитва ця, всерівно, Не дасть зійти мені з путі.
Моя молитва в час осінній, Коли на скронях сивина, Жива надія на спасіння Одним одна, одним одна. Нехай звучить вона не довго, Всього два слова і не більш, Та всеодно єднає з Богом, Приносить мир душі моїй.