Як тільки півні починають співати, Запалиться вогник деінде в селі, Доярки встають і виходять із хати Робити найбільші дива на Землі.
Ідуть доярки Ооо, доярки Ооо, доярки Ооо, доярки
Хто бачив їх працю, цілує їм руки Бо знає: у кожної добра душа. Я вдячно і щиро, від чистого серця Складаю про їхню роботу вірша. Додому ідуть і співають доярки, Хоч стомлені дуже - не падають з ніг, Веселі і добрі, не схильні до чарки, Красуні-дівчата колгоспних доріг.
Ідуть доярки Ооо, доярки Ооо, доярки Ооо, доярки
У інших на одязі плями бензину, А їхня святим молоком віддає. Працюють натхненно, не знають зупину, Бо люблять так щиро мистецтво своє.
Ідуть доярки Ооо, доярки Ооо, доярки Ооо, доярки
Я був у селі, пам'ятаю дитинство І спогад один пронесу крізь роки: Виходить доярка, виносить напитись, І я молоко п'ю у неї з руки. Народиться пісня молочна і свіжа, Як тільки відчується смак молока. Я - син хлібороба, їм хліба наріжу. Дояркою бути - це доля така! :)