Розкажи мя, полонино, Де живе моя дівчина. Та єдина, що кохаю, І для неї я співаю.
Вона в світі і вродлива І весела і щаслива. В неї очі сині-сині, Мов волошки в полонині.
Приспів: Покохай мене, гуцулко, файно покохай, Щоби знову повернутись в твій чарівний край. Край смерек, де шум потоків весело дзвенить, Де зірки ласкають гори в місячну блакить. (весь куплет – 2)
Йди, легеню, по стежині, Там зустрінеш ти дівчину. Як вона тя покохає, В небі сонце засіяє.
Як не знайдеш ти дівчину, Вірю, гори не покинеш. Будеш з нами зимувати, Щоб весною заспівати.