Вона була як весна, Що коханням жила, Ніби сонце, зігрівала Все навколо - собою. Як ромашка цвіла, Як дитина мала, Так тулилась, до всього, Що манило красою.
Приспів: Жаль не знала вона, Що любові нема. Що немає кохання, В твоїм серці тане жаль. А ти зрадив її, полюбив би і тоді, Ти побачив, що немає, Краще в небі і на землі.
Встало сонце чуже, Стало небо не те, Ніжне серденько ромашки, Розбивалось від болю. Та вона, розцвіте, І забуде тебе, Не роби так, як не хочеш, Щоб зробили з тобою.