1.У ніч на Івана, у ніч на Купала, У темному лісі чар-зілля шукала. Чар-зілля шукала і долю благала, Шукаючи дива, я там заблукала. Розквітне опівночі папороть-квітка, Кохання прилине, як біла лебідка. Огорне крилом своїм тихо і зрання, І скаже любове єдина й остання. Приспів: Я бачила диво у ніч на Купала, Там папороть-квітка у лісі палала. Згорала і з нею надія остання, Чи вернеться віра в надію й кохання.
2.Блукала у лісі, розраду шукала, В сумної вербички поради питала. Скажи, вербиченько, сестрице зітхання, Чи збудуться мрії про вірне кохання? У задумі віти додолу зігнулись, У шепоті листя зі сну стрепенулось. Мовчала вербиця, та сумно зітхала, Росинка-сльозинка у трави упала. Приспів: 3.У серця свого я тоді запитала, Чому я коханою досі не стала? Чому моя доле, ти так невблаганна? Ой, доленько, доле, примхливая панно! І вирвалось серце, як птах на світанку, Розсипалось в роси усе до останку, І сяяли іскри, як папороть-квітка, Вернеться кохання, як біла лебідка. Приспів: Я бачила диво у ніч на Купала, Там папороть-квітка у лісі палала. Згорала і з нею надія остання, Чи вернеться віра в надію й кохання.
Я бачила диво у ніч на Купала, Там папороть-квіти у лісі палали. Не квіти кохання веселкою грали, То іскорки серця мого догорали.