Далеко на Поділлі, над Збручем, Село моє на рідній Україні. І серце стисне болем-обручем: Чому не разом я з тобою нині. Нас доля розлучила, розвела, Та я самотнім журавлем полину На той дитинства берег – до села, У край батьків, який колись покинув.
Приспів: Село моє – колиска і поріг. Зросли мої там друзі і надії, І понесли в життя, в широкий світ, Неначе птаха, крила молодії. Село моє, до тебе прагну я Душею, спогадом, у снах і в мріях. І оживає молодість моя, Коли літа згадаю молодії.
Згадаю сад весняної пори, Біля воріт заквітчану калину, Політ лелек і гамір дітвори, Велику й дружну всю мою родину. І де б не був, далеко в чужині, Я повернусь до тебе, до святині, Віддати шану рідній стороні, Спочить душею в батьківській хатині.