В спальній під ліжком Жив собі павук. В чорний горошок, Мав аж вісім рук. Майже ніколи Взагалі не спав. Справжній мисливець, Завжди полював. Я назвав його Богдан.
Бодька бос всіх павуків. Він і мух і комарів Хавав в мене прямо з рук. Дресерований павук. Б-Б-Б-Бодька бос всіх павуків, Він їв мух і комарів. Хавав то саме, шо я, Шкода Бодькі вже нема.
Бо Бодька коротше сильно захотів… Жінку під ліжко він собі привів. А павучиха рідкісна коза — З`їла лахудра Бодьку павука. А мораль є такова: З`їла баба мужика!
Бодька бос всіх павуків. Він і мух і комарів Хавав в мене прямо з рук. Дресерований павук. Б-Б-Б-Бодька бос всіх павуків, Він їв мух і комарів. Хавав то саме, шо я, Шкода Бодькі вже нема.
Бодя був без галімих понтів. Без багатих понтів, Бодя був з нормальних пацанів. Бодя не любив тупих піжонів, Бодя не носив брудних кальсонів, Бодя карав биків. Бодька помагав, не бухав, не втікав. Кайфу не ламай, у підставах участі не брав. Бодька кришував, правду-матір мав. І якщо було за шо, пальці легенько ломав. Бодя поважав старших типів. Бодя грав, стриг когті, але не там где їв. Бодя не хамів, хіба що, А хамів карав так само як биків. Бодя був чорний і білий, Бодя не був дебілом. Але його вважала не так. І врешті решт не стерпіла і щось червоне підлила І Бодьку отруїла і Бодьку.