Прошу не подвергай эмоциональным страданиям, Соль на ранах и так жжет, это мания, Величия, которая разрушила нас, И больше не увижу твоих нежных глаз.
Твои нежные руки вспоминаю я, А ты так же куришь тихо у окна, И сейчас счастлива с кем-то другим, А совсем не давно, я был тобою любим.
Не хватает сил, рана кровоточит, А ты словно магнит лишаешь полномочий, Притягиваешь и снова отвергаешь чувства, Наша любовь разбита, как хрупкий хрусталь.
Затаив в душе боль и так сложно, Утолить её там, дрожью по коже, Сердце разбито и поставлен пароль, Прошу только не сыпь мне на раны соль.
ПРИПЕВ: Без того засолоні рани, навіщо сипати сіль, Прошу не треба, аби вгамувати біль, Вгамувати біль, більше не треба прошу, Вона десь у душі і каже: «Не відпущу».
МАЙЖЕ ДІЙ SHOW
Ти закувала руки так, що застигла кров, Мої думки приховала, замкнула на засов, Примусила страждати, душа немов за гратами, І перехожих вбачаю лиш силуетами.
Дуетом із тобою, рахунок на моє ім’я, Полегшає та все ж не зрозумію хто я, Да пам’ятатиму тебе згадуючи нас, Думки кружляють у вальсі немов в останій раз.
Один єдиний шанс насолодитися у морі, Такі дві різні долі на одне життя, Попутного вітру замало, забагато солі, Посилюється біль ледь чутне серцебиття.
Перебуваю немов у нестерпному сні, Прошу тебе не треба на ранe сипати сіль, Вгамуй мій біль, оскільки саме тобі під силу, Умовити вітри зупинити свої хвилі.