В совокупности цвета, смешивая краски, Очередная картина, история без огласок. Вдохновляет, и просто кистью на холсте, Мы проверяем чувства, что утаили в себе.
Преобладая для нас особое значение, Мы ограничены в пространстве своим же временем, На этом береге пейзаж сотворенный с чувств, Ищем оттенок имеющий важную суть.
Основы реальности и мы не реальны, Остались в прошлом потёртой панорамой, Смешаны среди цветов старой палитры, Наше кино закончилось и только титры.
Создавая историю станкового искусства, Наше художество оказалось безвкусным, И вот уже пишем картины не имея мусс, Размешивая краски на палитре чувств.
Припев:
Скажи мені чому ми загасили назавжди, Наші вогні на звороті полотні, Не цінували власну палітру почуттів, Лишили спогади лише уривками слів.
Майже Дій Show
Всі ваші радощі та сум поміж лодоней сипляться, Стираючи підошви тут свою влаштуєм ібіцу, Пристойності заради знову повз уваги принципи, Не відшукати компроміс і ми немов засліплені.
Заздалегідь прибралися продаючи старі полиці, Все стало на місця але десь поділась відданість, Згубила, заблукала, зрадила та не навмисло, Палітра почуттів примірила нове намисто.
Позбулися, не дорожили, не цінували, Занадто сірі відтінки котрі ми зіпсували, Усе, саме відтоді самі по собі, У спогадах залишина палітра почуттів.
Прагнення бути разом загнене в глухий кут, Бажання поновити напів порожній сосуд, Маршрут такої манії не наша з тобою провина, Невірний розподіл ролей її перво причина.