Все решает одно лишь с тобою мгновение, Жаль не под властно нашим силам управлять временем, На этом береге просто за руки держась, Ты улыбалась, а я крепко обнимал.
Между прошлым и будущим разделяет грань, Это наши моменты, ты только представь, Как птицами по небу, среди облаков, Замедляя минуты этих нежных слов.
Вокруг улиц домов, словно в сказочном сне, Унесенные ветром, светлые чувства в цене, Заключаются и около замерших лиц, Мы будто вдвоем остановили мир.
Ценим мгновения словно в последний раз, Касаясь губами среди замедленных масс, В объятиях душ, грея теплом тела, В плену времени наша любовь ожила.
ПРИПЕВ: Цілую в губи неначе в останій раз, Ціною митті є сповільнений час, Відречені думки ледь чути серцебиття, Судини не пульсують і час немов завмира.
МАЙЖЕ ДІЙ SHOW
Німі та тихі вулиці застигли перехожі, Будівлі мовчазні від чого ніби порожніми, Здаються, серця ледь бьються повільно у грудях, Спокій завмер на обличчях закам’янілих людей.
Нема нових ідей, не транслюють новини, Радість та сум спочивають, згубились у сні, Душі далеко у небі, в унісон літають, І полишили тіла на мовчазній землі.
Вони живі та поприте не відчувають нічого, Цьому підтвердження ледь запітніле скло, Застигли навіть птахи, котрі над ними кружляють, Загальна пауза, не поспішає ніхто.
Ніщо не має значення і з того, що довкола, Важливо лише те, що ми з тобою удвох, Застигли у поцілунку і не існує нікого, Для нас і перед нами жодних вимог.