В’ється, наче стрічка, неспокійна річка, Тулиться близенько по підніжжя гір. А на тому боці, там живе Марічка в хаті, що сховалась у зелений бір. А на тому боці, там живе Марічка в хаті, що сховалась у зелений бір.
Як із хати вийде, на порозі стане, Аж блищить красою широчінь ріки А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне Хоч скачи у воду, кажуть парубки А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне Хоч скачи у воду, кажуть парубки.
Не питайте хлопці, чом я одинокий, Берегом високим я сумний ходжу ходжу. Там на тому боці загубив я спокій. А туди дороги я не находжу.
Та нехай сміється неспокійна річка. Все одно на той бік я путі знайду. Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко, Я до твого серця кладку прокладу! Я до твого серця кладку прокладу!
Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко, я до твого серця кладку прокладу! Я до твого серця кладку прокладу!